Інтерес до навчання
може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для
формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку,
відповідальності тощо.
Важливе значення у формуванні у дітей
цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім
емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий
сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама
повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не
нудьгуватиме на уроках.
Якщо ж одразу після
повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні
годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.
Коли батьки
маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»;
«Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до
оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у
неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла
задовольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків,
які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні
вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що
виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну
діяльність як найважливішу в школі.
Як відомо, ключем
до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче
читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей.
Саме тому невдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття
провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання.
Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то
відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто
помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів
небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і
вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»;
«Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає
ще важче.
Що робити, аби у
дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька
найпростіших порад.
• Не сварити за погане читання, а навпаки,
захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж
учора.
Просити малюка
читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його
слухати, що, мовляв, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає
вам на кухні.
• Під час читання корисно зупинити дитину,
висловити свої враження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання
емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас
даєте дитині можливість відпочити.
• Не слід забувати, що дітям (особливо
шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь
текст.
• Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно
змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання
на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі
дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його
досконало та якісно.
• Усі перелічені прийоми рекомендується
використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення
дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.
Немає коментарів:
Дописати коментар